бочонок
БОЧО́НОК, нка, ч.
Невелика бочка.
Викотили людям бочонок горілки, меду, заграла музика (О. Стороженко);
І нерідко, по пояс у воді, виносили [робітники] на головах дошки, бочонки (Панас Мирний);
Іван кинувся до бочонка з водою (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)