бочівка
БОЧІ́ВКА, и, ж., діал. Бочка, діжка.
Заходилася [Меланія].. укладати заховане під сидінням добро: горщик з топленим маслом, бочівку з бринзою (Вільде, Сестри.., 1958, 458);
*У порівн. Пан директор.. колишеться, як бочівка, коридором (Черемш., Вибр., 1952, 292).
Словник української мови (СУМ-11)