брунькувати

БРУНЬКУВА́ТИ (про рослину — викидати бруньки), БРУ́НИТИСЯ, БРУНЬКУВА́ТИСЯ рідко. Дерево брунькує ранньої весни, викидає брость, вбивається у листячко (Є. Гуцало); Яблуньки вбиваються у силу, Бруняться у місячній імлі (І. Вирган). — Пор. набру́нитися.

НАБРУ́НИ́ТИСЯ (про дерева, кущі — покритися бруньками), НАБРОСТИ́ТИСЯ, НАБРУНЬКУВА́ТИСЯ. — Недок.: набро́щуватися, набрунько́вуватися. Вже набрунились черешні, Аґрус і порічки (М. Старицький); Травень надворі... Значить, весна, Значить, гілки набростилися (Н. Забіла). — Пор. брунькува́ти.

Значення в інших словниках

1. брунькувати — брунькува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. брунькувати — -ує, недок. Викидати бруньки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брунькувати — БРУНЬКУВА́ТИ, у́є, недок. Викидати бруньки. Ластівки летять. Брунькують клени (С. Крижанівський); Німі дерева тихо, урочисто брунькували (О. Гончар); Навесні у природі відбуваються казкові перетворення: брунькують дерева, зеленіють трави (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. брунькувати — БРУНЬКУВА́ТИ, у́є, недок. Викидати бруньки. Ластівки летять. Брунькують клени (Криж., Срібне весілля, 1957, 86); Німі дерева тихо, урочисто брунькували (Гончар, І, 1954, 325).  Словник української мови в 11 томах
5. брунькувати — Брунькува́ти, -ку́ю, -єш гл. Съѣдать древесныя почки. Вівці у лісі брунькують, як трави нема. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка