брязкотельце
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко. Лукія розмовляла правильною літературною мовою. Це прикрашувало її набагато більше, ніж найкоштовніші брязкальця (П. Панч); Прикрасив жандарм мої руки добре припасованими залізними обручками, що були злучені залізними брязкальцями (І. Франко); На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки, калатали глиняними брязкальцями (І. Франко); Напнувши на кілки пасмо дроту, Василь почав до нього прив'язувати брязкала (І. Чендей); — Де це ви таку збрую доп'яли, сусіде? — спитав Косенко, показуючи на розцяцьковану різними сріблястими брязкотельцями, справді, дуже гарну збрую (О. Копиленко); Коваль підкови їм (коням) кує, Прикраси їм усякі є.. — Побрязкачі, блискучі цвяшки (Л. Глібов). — Пор. гу́ркало.
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Головко); Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (бубна) (Я. Баш); А там і бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (В. Кучер); І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже, а Дмитро поруч із нею сидить (Ганна Барвінок).
Словник синонімів української мови