Значення в інших словниках
-
брязкотельце —
брязкоте́льце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
брязкотельце —
БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що бря́зкальце. З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона [бубна] з мідними брязкотельцями (В. Кучер); * У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Л. Смілянський).
Словник української мови у 20 томах
-
брязкотельце —
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко.
Словник синонімів української мови
-
брязкотельце —
БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що бря́зкальце. З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона з мідними брязкотельцями (Кучер, Прощай.., 1957, 75); *У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Сміл., Зустрічі, 1936, 135).
Словник української мови в 11 томах