брязкотельце

БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с.

Те саме, що бря́зкальце.

З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона [бубна] з мідними брязкотельцями (В. Кучер);

* У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Л. Смілянський).

Значення в інших словниках

1. брязкотельце — брязкоте́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брязкотельце — -я, с. Те саме, що брязкальце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкотельце — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко.  Словник синонімів української мови
4. брязкотельце — БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Те саме, що бря́зкальце. З хати чуються заливчасті перебори гармонії, торохтіння бубона з мідними брязкотельцями (Кучер, Прощай.., 1957, 75); *У порівн. Знову пивниця втонула в гучних, як дитяче брязкотельце, мелодіях оркестру (Сміл., Зустрічі, 1936, 135).  Словник української мови в 11 томах