брязкотати

БРЯЗКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., чим і без дод.

Підсил. до бря́зкати.

Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов);

За ними коні захропли, А зброя брязкотить зловіще (П. Грабовський);

І не взяв [Єгова] красунiв-джиґунiв, Що на лiрах брязкочуть I свiй хист у мармурi, в пiснях Вiковiчнити хочуть (І. Франко);

Я чую: десь по межах торохтить грабарка .. А сапки – залізо об залізо – безугавно брязкотять (І. Микитенко);

Горішня частина дверей була скляна, і шибки завжди брязкотіли від стуку (Ю. Шовкопляс);

* Образно. У мозок уп'ялись шаленства стріли, і брязкотять передчуття мечі (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. брязкотати — брязкота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. брязкотати — -очу, -очеш, недок. Те саме, що брязкотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкотати — див. брязкати; дзвеніти; дзвонити  Словник синонімів Вусика
4. брязкотати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови