брязкотати
БРЯЗКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., чим і без дод.
Підсил. до бря́зкати.
Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов);
За ними коні захропли, А зброя брязкотить зловіще (П. Грабовський);
І не взяв [Єгова] красунiв-джиґунiв, Що на лiрах брязкочуть I свiй хист у мармурi, в пiснях Вiковiчнити хочуть (І. Франко);
Я чую: десь по межах торохтить грабарка .. А сапки – залізо об залізо – безугавно брязкотять (І. Микитенко);
Горішня частина дверей була скляна, і шибки завжди брязкотіли від стуку (Ю. Шовкопляс);
* Образно. У мозок уп'ялись шаленства стріли, і брязкотять передчуття мечі (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брязкотати — брязкота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- брязкотати — -очу, -очеш, недок. Те саме, що брязкотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязкотати — див. брязкати; дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
- брязкотати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови