брязкотати —
брязкота́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
брязкотати —
-очу, -очеш, недок. Те саме, що брязкотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
брязкотати —
БРЯЗКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., чим і без дод. Підсил. до бря́зкати. Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); За ними коні захропли, А зброя брязкотить зловіще (П.
Словник української мови у 20 томах
брязкотати —
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови