ввірчувати

ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.: вкрути́ти (укрути́ти), вверну́ти (уверну́ти), вверті́ти (уверті́ти), вгвинти́ти (угвинти́ти). Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім (Тимофій) бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. ввірчувати — вві́рчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввірчувати — (увірчувати), -ую, -уєш, недок., ввертіти (увертіти), вверчу, ввертиш, док., перех. Обертаючи навколо осі (свердло, коловорот і т. ін.), заглиблювати, вганяти у якесь тверде тіло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввірчувати — ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВВЕРТІ́ТИ (УВЕРТІ́ТИ), вверчу́, вве́рти́ш, док., що. Те саме, що вкру́чувати¹. Доктор Рудольф із хитро-хижою посмішечкою ввірчує скло в чорний апарат і хитає головою: будь ласка, маєте Сонячну машину! (В.  Словник української мови у 20 томах
4. ввірчувати — ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВВЕРТІ́ТИ (УВЕРТІ́ТИ), вверчу́, вверти́ш, док., перех. Обертаючи навколо осі (свердло, коловорот і т. ін.), заглиблювати, вганяти у якесь тверде тіло.  Словник української мови в 11 томах