ввірчувати
ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВВЕРТІ́ТИ (УВЕРТІ́ТИ), вверчу́, вве́рти́ш, док., що.
Те саме, що вкру́чувати¹.
Доктор Рудольф із хитро-хижою посмішечкою ввірчує скло в чорний апарат і хитає головою: будь ласка, маєте Сонячну машину! (В. Винниченко);
Потім [Тимофій] бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах);
Зріст у нього такий, що лампочку без табурета увертіти може (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)