вередниця

ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Замислив я охитрувати вередуху (Марко Вовчок); Свої-то не чіпали Настусю, бо добре вивчили її химерну, примхливу вдачу страшенної вередійки (О. Копиленко); Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок); Та й стала (Орина) такою вариводою, що й Окуня інколи обсідали сумніви: а може, це таки його дочка (М. Стельмах); Дідок охоче продав Рябуху (корову) в артіль, бо вже.. насточортіло.. бичуватися з гемонською капризулею (І. Волошин); Ковалева мама.. так настрахала її, що коверзуха заверещала зовсім несамовито (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. вередниця — вередни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вередниця — -і. Жін. до вередник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вередниця — ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до вередни́к¹. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок); [Тьотя Сима:] Ну що, призналася нарешті чоловікові, вереднице? (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах
4. вередниця — ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до вередни́к 1. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Вовчок, І, 1955, 16); [Тьотя Сима:] Ну що, призналася, нарешті, чоловікові, вереднице? (Коч., II, 1956, 454).  Словник української мови в 11 томах
5. вередниця — Вередниця, -ці ж. = вередійка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться. МВ. І. 26.  Словник української мови Грінченка