вередниця
ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Жін. до вередни́к¹.
Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок);
[Тьотя Сима:] Ну що, призналася нарешті чоловікові, вереднице? (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Жін. до вередни́к¹.
Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок);
[Тьотя Сима:] Ну що, призналася нарешті чоловікові, вереднице? (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)