Словник української мови у 20 томах

вередниця

ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до вередни́к¹.

Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок);

[Тьотя Сима:] Ну що, призналася нарешті чоловікові, вереднице? (І. Кочерга).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вередниця — вередни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. вередниця — -і. Жін. до вередник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вередниця — ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм.  Словник синонімів української мови
  4. вередниця — ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до вередни́к 1. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Вовчок, І, 1955, 16); [Тьотя Сима:] Ну що, призналася, нарешті, чоловікові, вереднице? (Коч., II, 1956, 454).  Словник української мови в 11 томах
  5. вередниця — Вередниця, -ці ж. = вередійка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться. МВ. І. 26.  Словник української мови Грінченка