вибрукувати

БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей). За останній рік він і вулиці мостив, ..і ремонтував будинки, і вивантажував вугілля (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. вибрукувати — ви́брукувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибрукувати — ВИ́БРУКУВАТИ див. вибруко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
3. вибрукувати — ВИ́БРУКУВАТИ див. вибруко́вувати.  Словник української мови в 11 томах