вибрукувати —
ви́брукувати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вибрукувати —
ВИ́БРУКУВАТИ див. вибруко́вувати.
Словник української мови у 20 томах
вибрукувати —
БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей).
Словник синонімів української мови