Словник української мови в 11 томах

вибрукувати

ВИ́БРУКУВАТИ див. вибруко́вувати.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. вибрукувати — ви́брукувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вибрукувати — ВИ́БРУКУВАТИ див. вибруко́вувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. вибрукувати — БРУКУВА́ТИ (суцільно покривати каменем — дорогу, майдан і т. ін.), ВИБРУКО́ВУВАТИ, МОСТИ́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ. — Док.: забрукува́ти, ви́брукувати, ви́мостити. Вчора Петро проходив колгоспним двором і бачив, що брукували шлях (І. Чендей).  Словник синонімів української мови