виверткий

СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.; В'ЮНКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, ВИВЕРТКИ́Й, ПОРСКИ́Й (який легко міняє орієнтацію у стосунках заради власної вигоди); ПРОНОЗЛИВИЙ розм., ПРОНОЗУВАТИЙ розм. (який всюди може проникнути). Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе, а гляне на чоловіка, то й думку його відгадає (О. Стороженко); Альфій, хижий і меткий лихвар... Він хоче стати дідичем (М. Зеров); — Трапився мені сусід на нарах, до чого ж розбитний чоловік (А. Головко); Щастя розікрали ті, Що були, як змії, спритні, шустрі (А. Турчинська); — Преображенський — людина вертка. Таких людей звичайний суд не зачепить (І. Ле); Вольовий, пронозливий, бідовий, він міг піти на що завгодно ради свого підрозділу (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. виверткий — вивертки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. виверткий — -а, -е. Який уміє знаходити вихід із скрутного становища, вдається до хитрощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виверткий — ВИВЕРТКИ́Й, а́, е́, розм. Який уміє знаходити вихід зі скрутного становища, вдається до хитрощів. Часто посередників між людьми і потойбічним світом наділяли рисами лисиць, цих хитрих і вивертких звірів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. виверткий — див. спритний  Словник синонімів Вусика
5. виверткий — ВИВЕРТКИ́Й, а́, е́. Який уміє знаходити вихід із скрутного становища, вдається до хитрощів. Земляника людина товста, а шахрай тонкий. Незважаючи на неосяжну товщину свою, має багато виверткого й підлесливого у висловах, вчинках (Про мист. театру, 1954, 29).  Словник української мови в 11 томах