вигвинчувати

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку (на теплому двигуні машини).., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби (в телевізорі) не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); — За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку (Івась) виймав, шрубок одшрубував (дума).

Значення в інших словниках

1. вигвинчувати — вигви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигвинчувати — -ую, -уєш, недок., вигвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигвинчувати — Викручувати, викрутити, повикручувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. вигвинчувати — ВИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., що. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене. Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину, вигвинтила довгий гвинт (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
5. вигвинчувати — ВИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене. Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (Головко, І, 1957, 73); Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину...  Словник української мови в 11 томах