вигвинчувати

ВИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., що.

Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене.

Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко);

Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину, вигвинтила довгий гвинт (М. Руденко).

Значення в інших словниках

1. вигвинчувати — вигви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигвинчувати — -ую, -уєш, недок., вигвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигвинчувати — Викручувати, викрутити, повикручувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. вигвинчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. вигвинчувати — ВИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене. Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (Головко, І, 1957, 73); Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину...  Словник української мови в 11 томах