вигвинчування
ВИГВИ́НЧУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вигви́нчувати.
От вам щуп, лопати, ключ для вигвинчування зривача [зривника], вірьовки. Знаходьте бомбу, розкопуйте її, вигвинчуйте зривач i тягнiть на поверхню (П. Загребельний);
Виріз на кінці викрутки призначений для вгвинчування мушки та її вигвинчування (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)