вигвинчувати
ВИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГВИНТИТИ, нчу, нтиш, док., перех. Викручуючи, виймати що-небудь загвинчене.
Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (Головко, І, 1957, 73);
Там вона відшукала ключ, встромила його в круглу щілину, вигвинтила довгий гвинт (Руд., Остання шабля 1959, 483).
Словник української мови (СУМ-11)