вигорювати

ВИ́СТРАЖДАТИ (здобути що-небудь ціною багатьох страждань), ВИ́ГОРЮВАТИ розм., ВИ́БОЛІТИ діал. — Недок.: вигорьо́вувати. Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І. Гончаренко); Освітній ценз для сина вона вигорьовувала безсонними ночами над шитвом (Ю. Смолич); Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Мусиш пережити, виболіти і сама ж приховати все десь аж на самому дні душі... (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. вигорювати — ви́горювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигорювати — ВИ́ГОРЮВАТИ див. вигорьо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
3. вигорювати — Ви́горювати, -горюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вигорювати — ВИ́ГОРЮВАТИ див. вигорьо́вувати.  Словник української мови в 11 томах
5. вигорювати — Вигорювати, -рюю, -єш гл. = вигоряти. На заході небо червоніло жаром, неначе в печі вигорювало. Левиц. І. 17.  Словник української мови Грінченка