видючий
ЗІРКИ́Й (який має гострий зір), ГОСТРОЗО́РИЙ, ГОСТРОО́КИЙ, БИСТРОО́КИЙ, ЗІРКА́ТИЙ розм., ОКА́ТИЙ (ОКА́СТИЙ) розм., ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ) розм. І зіркий у мене був син, ой, який же зіркий, усе на світі бачив (П. Загребельний); В Заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків (Григорій Тютюнник); Гагара дуже спостережлива птиця. І дуже гостроока, — бачить вона кроків на сто так, як не можна бачить у найудосконаленіший бінокль (Остап Вишня); Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри, ..та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки — мирові на очі (В. Бабляк); — Ти, оката, все бачиш, — зауважив Чемериця (Г. Коцюба); Очі (у птаха) видючі — за тридев'ять земель бачить (Ю. Яновський).
ЗРЯ́ЧИЙ (який має зір, бачить), ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ). — Він увесь як синій лебідь, — продовжувала дівчинка. — Тільки зрячим не можна на нього дивитись, бо осліпнеш... (О. Донченко); (Кобзар:) Та родився я видючим... А осліп... (Панас Мирний); Я йшла за ними, як сліпий за видющим (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови