виливання

ВИ́ЛИВ (вихід назовні якої-небудь рідини, рідкої маси), ВИ́ПЛИВ рідше; ВИЛИВА́ННЯ, ВИТІКА́ННЯ (про недок. дію). Вилив нафти в море стався після пожежі (з журналу); Собака реагує (на виклик рефлексу) виливанням слини (з журналу); Торрічеллі вивчав витікання води з посудин (з журналу).

ЛИТТЯ́ (виготовлення чого-небудь із розплавленої речовини), ВИЛИВА́ННЯ, ЛИТВО́, ПЕТРУ́РГІЯ спец. (з розплавлених гірських порід). Відомо, що лиття є одним із найбільш вигідних способів виготовлення виробів з металу (з газети); Виливання та вальцювання були основними формами роботи на кара-богазьких скляних заводах (Д. Бузько); Він.. вважав себе за найбільший авторитет у справі стального литва (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. виливання — вилива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виливання — -я, с. Дія за знач. виливати 1), 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виливання — ВИЛИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вилива́ти 1, 3, 4. Жінки забували про свою рибу, горщики, швець спиняв латання сандалії, черпальники – виливання води (Н. Королева); – Тікаєте, бісові сини?...  Словник української мови у 20 томах
4. виливання — Вилива́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. виливання — ВИЛИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вилива́ти 1, 3, 4. Собака реагує [на виклик рефлексу] виливанням слини (Фізіол. вишої нерв. діяльн., 1951, 9); Слов’янські племена Східної Європи займалися плавкою заліза і виробництвом залізних речей, виливанням бронзових виробів (Іст. УРСР, І, 1953, 31).  Словник української мови в 11 томах
6. виливання — Вилива́ння, -ня с. Выливаніе; изливаніе.  Словник української мови Грінченка