вилущуватися

ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ (випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи, качана, стручка), ЛУ́ЩИТИСЯ, ВИТЕРЕ́БЛЮВАТИСЯ (також про качани, стручки тощо — ставати порожніми). — Док.: ви́лущитися, ви́теребитися. Рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М. Стельмах); Припала (Маланка) вухом до безбережної ниви.. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Коцюбинський); При ударі багато качанів розкришуються й витереблюються (з газети).

Значення в інших словниках

1. вилущуватися — вилу́щуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вилущуватися — -ується, недок., вилущитися, -иться, док. 1》 Випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи. 2》 тільки недок. Пас. до вилущувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилущуватися — ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ЛУЩИТИСЯ, иться, док. 1. Випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи. Тихо журиться достигле жито. І хоч воно панське, та серце мужицьке щемить, стискається, а рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вилущуватися — ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ЛУЩИТИСЯ, иться, док. 1. Випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи. Тихо журиться достигле жито. І хоч воно панське, та серце мужицьке щемить, стискається, а рука ніжно лягає на сиві колоски...  Словник української мови в 11 томах