виляскування

ЛЯ́СКАННЯ (видавання коротких різких звуків при ударі, падінні тощо), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ЛЯСКОТНЯ́ розм.; ВИЛЯ́СКУВАННЯ (видавання гучних звуків); ЦЬВО́ХКАННЯ розм. (про батіг, різку й т. ін. — видавання різких, свистячих звуків). Пашке говорив, іноді допомагаючи своїм словам жестами і лясканням лозини по блискучій халяві (В. Козаченко); Легенький ляск, знов блиснула в повітрі нагайка (І. Франко); Шестірка різномастих коней повільно тягла диліжанс; їх не лякали вже ні ляскіт батога, ні хриплі вигуки старого візника (Ю. Мартич); Здіймається крик, сварка, ляскотня дверима — потім стане знов тихо-тихо (С. Васильченко); Від цьвохкання батога здіймається у повітря злякане гайвороння (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. виляскування — виля́скування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виляскування — -я, с. Дія за знач. виляскувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виляскування — ВИЛЯ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виля́скувати. За одним столом у клубі чути голосне політикування, за іншим – нестримні вигуки і виляскування раз по раз об стіл. Це гралися картярі (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. виляскування — див. звучання  Словник синонімів Вусика
5. виляскування — ВИЛЯ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виля́скувати.  Словник української мови в 11 томах