виляскування
ВИЛЯ́СКУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. виля́скувати.
За одним столом у клубі чути голосне політикування, за іншим – нестримні вигуки і виляскування раз по раз об стіл. Це гралися картярі (із журн.);
[Горнов:] Станеш у обідню пору посеред поля: сонечко припіка [припікає], а над головою і навкруги спів і щебетання, виляскування, стогін і сміх (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)