виляскування
ЛЯ́СКАННЯ (видавання коротких різких звуків при ударі, падінні тощо), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ЛЯСКОТНЯ́ розм.; ВИЛЯ́СКУВАННЯ (видавання гучних звуків); ЦЬВО́ХКАННЯ розм. (про батіг, різку й т. ін. — видавання різких, свистячих звуків). Пашке говорив, іноді допомагаючи своїм словам жестами і лясканням лозини по блискучій халяві (В. Козаченко); Легенький ляск, знов блиснула в повітрі нагайка (І. Франко); Шестірка різномастих коней повільно тягла диліжанс; їх не лякали вже ні ляскіт батога, ні хриплі вигуки старого візника (Ю. Мартич); Здіймається крик, сварка, ляскотня дверима — потім стане знов тихо-тихо (С. Васильченко); Від цьвохкання батога здіймається у повітря злякане гайвороння (І. Кириленко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виляскування — виля́скування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виляскування — -я, с. Дія за знач. виляскувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виляскування — ВИЛЯ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виля́скувати. За одним столом у клубі чути голосне політикування, за іншим – нестримні вигуки і виляскування раз по раз об стіл. Це гралися картярі (із журн. Словник української мови у 20 томах
- виляскування — див. звучання Словник синонімів Вусика
- виляскування — ВИЛЯ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виля́скувати. Словник української мови в 11 томах