винятковий
ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил., ГРАНДІО́ЗНИЙ підсил., ТИТАНІ́ЧНИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., МАСШТА́БНИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙ рідше, підсил., ГОМЕРИ́ЧНИЙ рідко, НЕСОСВІТЕ́ННИЙ розм. підсил. Всі підняли великий крик (І. Котляревський); Спека була чимала (Леся Українка); Далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчара (І. Нечуй-Левицький); В голові гуло. А в усьому тілі відчувалася важка, незвична втома (В. Козаченко); Скинення царя і самодержавства ми.. зустріли з величезною стихійною радістю (О. Довженко); Владна зламати вона (Кіпріда) велетенську потугу героїв (М. Зеров); Тепер прийняла вона Оксану з превеликою радістю (Л. Яновська); З-під гарби чулося могутнє хропіння (Григорій Тютюнник); Силою колосального напруження я вихоплюю свого револьвера і починаю цілитись (П. Колесник); І всі ці великі нещастя (голод, неосвіченість, тиранія тощо в дореволюційній Росії) величезні, колосальні, грандіозні (Леся Українка); Титанічна працездатність людини; Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); У ньому (романі Тихого "Рахунок за сонце") нема масштабного зображення подій (з журналу); На той несвітський крик миттю прибігли слуги баронеси (Леся Українка); На.. слова Божка зала вибухає гомеричним реготом (Т. Масенко); В несосвітеннім сум'ятті Вперед ми рвались без ваги (переклад М. Лукаша). — Пор. 1. винятко́вий, 1. надзвича́йний, 1. необме́жений, 1. необме́жений, несказа́нний.
ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Людину павук кусає лиш у виняткових випадках (з журналу); (Мічурін:) У мене сьогодні особливе свято (О. Довженко); Особлива ситуація. Йому (Д. І. Яворницькому) пощастило придбати різними способами.. рідкісні зразки запорозької зброї (І. Шаповал); Гостям показали справді унікальний витвір — перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин); Він (лікар) почав діяти, і за годину Еріка розплющила очі. Заходи Майєра були екстраординарними, але, безперечно, дійовими (В. Собко); Понура постать стоїка-революціонера Рахметова натякає нам на щось справді оригінальне й нове, хоч, може, й нетипове, виїмкове (Леся Українка). — Пор. видатни́й, 1. незвича́йний, 3. вели́кий.
НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.; НЕЗРІВНЯ́ННИЙ (який важко порівняти при цьому з чим-небудь); НАДМІ́РНИЙ, НЕПОМІ́РНИЙ (який перевищує звичайну міру, норму); НЕЙМОВІ́РНИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИВОВИ́ЖНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ (який викликає подив силою свого вияву, у який важко повірити); НАДПРИРО́ДНИЙ, НЕЗЕМНИ́Й (який силою свого вияву настільки відхиляється від звичайного ступеня, що викликає враження про неможливість такого в природі); НАДЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НАДСИ́ЛЬНИЙ, НЕПОСИ́ЛЬНИЙ (який викликає враження про перевищення звичайних людських якостей, властивостей, можливостей). Ладигін з дитинства відзначався спокійною поведінкою, надзвичайною чутливістю та мрійністю (Д. Ткач); Тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому.. спокій і стриманість (О. Гончар); Не раз ризикував (Яків) життям — рятував справу своєю винятковою особливістю та холоднокровністю (Є. Кротевич); В час смертельної небезпеки.. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (О. Полторацький); Андрій знову цілком віддався своїй роботі, знаходячи в ній незрівнянну радість творчості (О. Гуреїв); На хвилю нерви його отупіли з надмірного болю (І. Франко); Тітка, зігнувшись під непомірною вагою, ..поспішала до поїзда (В. Козаченко); В надвечір'ї його біле волосся спалахнуло неправдоподібною білістю (Є. Гуцало); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (А. Шиян); І дивишся на сю гостру енергію (гуцулів), на сю непогамовану завзятість, на сю витривалість казкову — і гадаєш собі: і так то все пропаде? (Г. Хоткевич); Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно; очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском (І. Франко); Якби я невірним був тобі таємно, — ..Я б украв у себе щастя своє — долю, Я б зазнав страшного неземного болю! (В. Бичко); — У мами надлюдська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась (І. Франко); Нелюдським напруженням він робить ще кілька кроків і знесилено осідає на землю (І. Багмут); Надсильне, довго здержуване хлипання перервало її мову (І. Франко); Вона тремтіла від непосильного напруження волі (І. Ле). — Пор. 3. вели́кий, найбі́льший, 1. небува́лий, 1. неймові́рний.
НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (який нечасто зустрічається й виділяється серед інших, перевершує інших у певному відношенні, викликаючи захоплення), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, ФЕНОМЕНА́ЛЬНИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ із сл. ні з ким, ні з чим (який мало зустрічається в такому довершеному вияві, не схожий на інших); НЕПОВТО́РНИЙ, НЕПОВТОРИ́МИЙ рідше (такий, якого більше не буде). Стоян дивився на червоний місяць, що вповні випливав на небо, і мовчав, мов захопився надзвичайним видовищем (С. Скляренко); Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (О. Ільченко); Софія виявила неабиякі здібності (А. Шиян); — Ти.. надто екзальтований!.. Виняткових особистостей тобі подавай, геніїв, героїв!.. (Є. Гуцало); Рідкісний знавець своєї справи; Рідкісний талант; Ад'ютант мав феноменальну пам'ять (Григорій Тютюнник); Тоня.. виповнила його новим, ні з чим незрівнянним почуттям (О. Гончар); Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї (В. Сосюра); Прощайте, вечори багряні, Річок неповторимий плин (А. Малишко). — Пор. 1. небува́лий, 1. незвича́йний.
НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. (про явище, подію тощо — який виходить із ряду звичайних); ЕКСЦЕНТРИ́ЧНИЙ, ЕКСТРАВАГА́НТНИЙ (який не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормам, уявленням); НЕБУДЕ́ННИЙ (який відрізняється від того, що є завжди або скрізь, і тому сприймається в позитивному плані). Це були незвичайні збори.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (О. Гончар); Неординарне рішення; Нічого особливого він поки що не вигадав (Д. Ткач); Та й клямка ж то була неабияка: гладкий дерев'яний кілок з прикріпленим до нього дерев'яним зазубцем (І. Франко); Вероніка теж була незвична — в новій коричневій шубці (П. Загребельний); Робота була спішна й екстраординарна (Ю. Смолич); Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І. Нечуй-Левицький); Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (О. Гончар). — Пор. 1. винятко́вий, 1. небува́лий, 1. неймові́рний.
Словник синонімів української мови