винятковий
ВИНЯТКО́ВИЙ, а, е.
1. Який становить виняток серед загальних правил.
Летить раптом із столиці до губернатора казенна бумага — відшкодувати Лук’янові сину Свиридову Кабашному всі його збитки, понесені із-за стихії, надати йому вільготи… хоча б у вигляді виняткового права на торгівлю водою по всьому Кримському тракту! (Гончар, Таврія.., 1957, 27).
2. Такий, який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний.
Його [В. І. Леніна] діяльність була винятковим прикладом поєднання революційного розмаху і діловитості, пролетарської організованості і дисципліни (Біогр. Леніна, 1955, 253);
Пісня в житті нашого народу має особливе, виняткове значення (Ю. Янов., V, 1959, 179);
Не раз ризикував [Яків] життям — рятував справу своєю винятковою стійкістю та холоднокровністю (Крот., Сини.., 1948, 47).
Словник української мови (СУМ-11)