виправлятися
ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (доводити свою правоту, невинність), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРАВДО́ВУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше, ОБІЛЯ́ТИСЯ розм. рідко, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ заст., ПРАВДИ́ТИСЯ діал. — Док.: ви́правдатися, оправда́тися, ви́правитися, обіли́тися. Зовсім незначне запізнення поклало тінь на його дисциплінованість.. Виправдовуватися було і незручно, та й не бажалося (І. Ле); Він щось говорив, виправдувався, та Юля не слухала (О. Донченко); — Я, пане суддя, вже дванадцять років з Аляски і знаю, що обвинувачені мають право оправдуватись на суді (Мирослав Ірчан); Він.. двічі не прийшов, а казав, що прийде. Потім виправлявсь, що йому було ніколи (Б. Грінченко); Якщо часом ті слова дійдуть до багатиря, що гроші позичав, то Захар зуміє й перед ним обілитись (Грицько Григоренко); Перед совістю станеш своєю Оправлятись.., Як провинник дрібний перед суддею (П. Грабовський); Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір'ю (Панас Мирний).
ВИПРАВДО́ВУВАТИСЯ (мотивувати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість вибачити), ВИПРА́ВДУВАТИСЯ, ОПРА́ВДУВАТИСЯ, ПОЯ́СНЮВАТИ (ПОЯСНЯ́ТИ), ВИПРАВЛЯ́ТИСЯ рідше. Віктор ішов поруч дівчини, і його рука кілька разів доторкнулася до її руки. — Вузька стежка! — виправдовувався він (П. Автомонов); — Від Меланки одержали листа, що нездужає, то оце навідалася, — скоромовкою сказала мати, .. наче виправдовувалась переді мною за свій приїзд (Є. Гуцало); Аничка.. оправдується: — Бігме, паноченьку, не казала я таке. То вам понабріхували (Лесь Мартович); Він взявся пояснювати.., що вони нічого поганого не зробили (Ю. Смолич); — Я, їйбогу, не думав її образити, — почав виправлятися Довбня (Панас Мирний).
ПОЛІ́ПШИТИСЯ (стати кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОЛІ́ПШАТИ, ПОКРА́ЩАТИ, ПОЛУ́ЧЧАТИ розм.; УДОСКОНА́ЛИТИСЯ (ВДОСКОНА́ЛИТИСЯ), ПОПРА́ВИТИСЯ, ВИ́ПРАВИТИСЯ рідше (про справу, становище, яке склалося, і т. ін. — змінитися на краще); ПІДНЕСТИ́СЯ, ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ), ПІДВИ́ЩИТИСЯ (про настрій). — Недок.: полі́пшуватися, удоскона́люватися (вдоскона́люватися), поправля́тися, виправля́тися, підно́ситися, підніма́тися (підійма́тися), підви́щуватися. Маю добру надію, що Ваш принаймні матеріальний стан мусить поліпшитись (Леся Українка); Поляки хоч і встигли вже обвалувати з усіх боків свій табір, але настрій від цього не поліпшав (П. Панч); Коли родився ти, а наші обставини трошки покращали, то дванадцять літ, дванадцять літ ми тільки й жили тим, що от, нарешті, ти будеш учитися (Г. Хоткевич); Упивались і чужої І своєї крові!.. — А получчали? ..ба де-то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко); Збагатилися і удосконалилися синтаксично-фразеологічні конструкції української мови (з наукової літератури); З приїздом на Різдво Тасі відносини поправилися (М. Коцюбинський); Федір Іполитович прочитав ту кляту статтю від першого слова до останнього. Настрій од того йому не піднісся (Ю. Шовкопляс); Вже сотні знають про втішну новину. Піднімався дух у в'язнів, вони відчували себе людьми, здатними боротися (А. Хижняк); Настрій його підвищився. Все на світі здавалося чудовим, забарвилося сонцем і радістю (З. Тулуб). — Пор. кра́щати.
Словник синонімів української мови