випірнати

ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.: ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, ви́нирнути, ви́ринути, зри́нути, ви́пірнути, ви́гулькнути, ви́пурнути. А з моря солоних глибин Випливали ротаті акули (М. Рильський); В розпачі то кидалась (риба) в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Ю. Збанацький); Пірнув (рибалонька), виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); (Водяник (до Русалки):) Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води (Леся Українка); Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв... (В. Сосюра); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. випірнати — випірна́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випірнати — див. ВИРИНАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. випірнати — -аю, -аєш, недок., випірнути, -ну, -неш, док. Пірнаючи, з'являтися знову на поверхні води.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. випірнати — ВИПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПІРНУТИ, ну, неш, док. Пірнаючи, з'являтися знову на поверхні води. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою і потім далеко-далеко випірнали (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. випірнати — ВИ́ПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПІРНУТИ, ну, неш, док. Пірнаючи, з’являтися знову на поверхні води. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою і потім далеко-далеко випірнали (Гр.  Словник української мови в 11 томах