випірнати
ВИПІРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПІРНУТИ, ну, неш, док.
Пірнаючи, з'являтися знову на поверхні води.
З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою і потім далеко-далеко випірнали (Б. Грінченко);
Умк кинувся, щоб рятувати брата, але не встиг добігти до берега, як побачив Волохана, що випірнув з-під води (М. Трублаїні);
* Образно. – Я ненавиджу літературу, – сказала Олеся, випірнаючи з потоку моїх слів (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)