виразний
БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙ рідше; ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд). Агент примовочками, смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір'я (М. Стельмах); Але мовчання часом буває промовистим (С. Скляренко); Дід Максим красномовним рухом показав на знадну синю смужку далекого лісу (Ю. Збанацький); Одного офіцера назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Ю. Мартич); Дівчина хоче швидше вислизнути з-під значущого погляду, який не дуже-то їй до душі (М. Стельмах); — Так, так, так, — з незрозумілою інтонацією говорить самурай.. (Виразний погляд в бік Шабанова) (О. Довженко); — Пор. 2. вира́зний.
ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався (Синявін) у доччину розмову. Незнайомий голос і чітка.. вимова чужої людини (І. Ле); Розбірливе письмо; — Тето Калино,.. ви не спите? — спитала нараз із печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Автор (П. Куліш).. створив яскраві образи позитивних персонажів (з журналу); (Професор:) Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (І. Франко); Напрочуд рельєфні (у творах Гончара) портрети Глухенького, Гаркуші, Зої (з науково-популярної літератури).
ВИРА́ЗНИЙ (про обличчя, очі тощо — який виражає внутрішні якості, почуття, переживання), ВИМО́ВНИЙ, ПРОМО́ВИСТИЙ, ПРОНИ́КЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЕКСПРЕСИ́ВНИЙ книжн. Риси її виразного вродливого обличчя займалися огнем глибокої чужої душі (Ганна Барвінок); Очі вимовні, як у гірської сарни (М. Коцюбинський); Промовистий погляд; Промовиста усмішка; (Кассандра:) Не знаю я нічого, тільки бачу кривий гієни погляд, тільки чую проникливий хижацький голос (Леся Українка); На Уляну глянуло двоє виразистих.. очей (Д. Бедзик); Сила цих експресивних.. рядків ("Ронделі" П. Тичини) дорівнювала силі бойових гасел (Л. Новиченко). — Пор. 2. багатозна́чний.
ВИРА́ЗНИЙ (різко, чітко означений, який впадає у вічі), ЯСКРА́ВИЙ, ОКРЕ́СЛЕНИЙ рідше. Бичковський зареготався. Рівні білі зуби його блиснули з-під червоних виразних уст (І. Нечуй-Левицький); Де бачив я ці очі мрійні, Оце чоло, високе й чисте, Уста яскраві, енергійні, Що будять почуття двоїсте Пошани й пристрасті (І. Муратов); Все в ній змінилося — і стан, позначений м'якою граціозною жіночістю, і задумане.. обличчя, і красиво окреслений рот (С. Журахович).
ЧІТКИ́Й (виразно окреслений; про почерк, шрифт тощо — зручний для читання), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ (про почерк, шрифт тощо); ТВЕРДИ́Й (різко окреслений). На долівку впала чітка тінь віконної рами (А. Шиян); Він сів до стола, вийняв аркуш чистого паперу і вивів своїм дрібним, але чітким почерком: "Добра Варваро Миколаївно!" (З. Тулуб); Виразні обриси довколишніх предметів розплилися в темряві (І. Франко); Написи розтікались по дверях — короткі, але виразні (О. Ільченко); Над нашими головами, проти синього неба, вирізувались зубцями круті гострі верхи, поламані косогори з твердим верхнім обідком (І. Нечуй-Левицький).
ЧІТКИ́Й (про вимову, виклад думок тощо), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ, КАРБО́ВАНИЙ, КО́ВАНИЙ рідше (про слова); СТРУНКИ́Й (правильно, логічно побудований). Телефоніст.. безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Яновський); Юра ладнався вже образитися та заревти: дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо і намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); — Тето Килино... ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Було чути, як і в інших полках скрізь лунають рапорти, то голосні, карбовані, то ледве чутні (О. Гончар); Струнке вчення; Струнка концепція.
ЧІТКИ́Й (про кроки, рухи тощо), ТВЕРДИ́Й, КАРБО́ВАНИЙ, ПЕ́ВНИЙ, КО́ВАНИЙ розм., ВИРА́ЗНИЙ рідше. — Підійди! — Зв'язковий підійшов чітким кроком (Ю. Яновський); — Прощавайте, мамо! — раптом сказав він хрипло.. і твердою ходою подався услід за товаришами(Леся Українка); Карбованим кроком юнаки входили до міста (І. Багмут); Бушують юрбами майдани, ясна для кожного мета. І певний крок гримить і тане (В. Сосюра); Кований крок вартових чувся на вулицях (В. Собко); Встав (Антін) знову з крісла і заходив по хаті важким, виразним кроком (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови