вискочень
ВИ́СКОЧКА зневажл. (людина, що посіла певне суспільне становище, багатство або посаду швидко й незаслужено), ВИ́СКОЧЕНЬ зневажл., НУВОРИ́Ш зневажл. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади (М. Ю. Тарновський); Йому теж кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (С. Добровольський); Тут (у ресторані) зібралися не тільки одеські нувориші (Ю. Смолич).
ВИ́СКОЧКА заст. зневажл. (про людину, що увійшла у вищу суспільну верству з нижчої), ВИ́СКОЧЕНЬ заст., зневажл., ПАРВЕНЮ́ заст., зневажл. Гордий магнат не бажав кланятися худородному вискочці (Ф. Бурлака); Нахабний парвеню насмілився просити руки його, губернаторової, дочки! (Ю. Смолич).
ВИ́СКОЧКА зневажл. (людина, яка будь-що намагається показати себе, звернути на себе увагу), ВИ́СКОЧЕНЬ. — Ну, добре — я відмовився від слова. Але це просто блюзнірство, що його доручили Величкові. Себелюбцеві, хвалькові, вискочці (І. Муратов); — Батько відмахнеться раз, одмахнеться вдруге, а потім почне йому видаватися, що ви справді-таки нахаба й вискочень (Ю. Шовкопляс).
Словник синонімів української мови