вискочень
ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл.
Те саме, що ви́скочка.
Красицький говорить про шляхтича-вискочня, що грошима здобув собі шляхетські привілеї, “герб, предків і навіть панегіриста” (М. Зеров);
Йому [Мамієві] дуже кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (С. Добровольський);
Сулятицький .. тільки кивнув головою на його глибокий уклін. Ненавидів вискочня і не приховував цього (В. Гжицький);
Коли спалахнула війна і всіх молоденьких кадетиків зробили прапорщиками, Дауерлінг потрапив у список гайнбурзьких вискочнів і таким чином дістався до дев'яносто першого полку (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)