вискотіти
ВИСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Підсил. до вища́ти.
Любив .. пан мандатор баб різками бити. Захльобувався [захлинався] від радості, коли баба попадалася вересклива і, в'ючися вужем, вискотіла на ціле село (Г. Хоткевич);
Вітер розхитував ворота, і вони жалібно вискотіли на завісах (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)