вискотіти
ВИСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до вища́ти.
Любив.. пан мандатор баб різками бити. Захльобувався від радості, коли баба попадалася вересклива і, в’ючися вужем, вискотіла на ціле село (Хотк., II, 1966, 116).
Словник української мови (СУМ-11)