вискотіння
ВИСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вискоті́ти і звуки утворювані цією дією.
Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл — кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Хотк., II, 1966, 100).
Словник української мови (СУМ-11)