вискотіння

вискоті́ння

-я, с.

Дія за знач. вискотіти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. вискотіння — вискоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вискотіння — ВИСКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вискоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл – кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. вискотіння — ВИСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вискоті́ти і звуки утворювані цією дією. Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл — кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Хотк., II, 1966, 100).  Словник української мови в 11 томах