1. Словник української мови в 11 томах

вискотіння

ВИСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вискоті́ти і звуки утворювані цією дією.

Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл — кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Хотк., II, 1966, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискотіння — вискоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вискотіння — -я, с. Дія за знач. вискотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискотіння — ВИСКОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вискоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл – кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Г. Словник української мови у 20 томах