1. Словник української мови у 20 томах

вискотіння

ВИСКОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. вискоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл – кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Г. Хоткевич);

З вискотінням, кувіканням і дурним хихотінням з-за кам'яної стіни з'явились із десяток гієн (Ю. Логвин);

Із перших же кроків у джунглях на тебе вивергається скрекіт цикад, щебетання дивовижних птахів і вискотіння макак (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискотіння — вискоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вискотіння — -я, с. Дія за знач. вискотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискотіння — ВИСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вискоті́ти і звуки утворювані цією дією. Від того реготу й вискотіння, від тупоту ніг, від близькості розпалених тіл — кров вогнем розливалася, бажання рвалися на волю (Хотк., II, 1966, 100). Словник української мови в 11 томах