вискочень

ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл. Те саме, що ви́скочка.

Сулятицький.. тільки кивнув головою на його [Дідушка] глибокий уклін. Ненавидів вискочня і не приховував цього (Гжицький, Опришки, 1962, 81);

Йому [Мамієві] дуже кортіло збити пиху цьому зазнайкуватому вискочню (Добр., Тече річка.., 1961, 115).

Значення в інших словниках

1. вискочень — ви́скочень іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. вискочень — Скоробогатько, доробкевич, (вона) доробкевичка, (дружина) доробкевичиха, (син) доробкевиченко, (дочка) доробкевичівна, (дитина) доробкевиченя  Словник чужослів Павло Штепа
3. вискочень — ВИ́СКОЧЕНЬ, чня, ч., зневажл. Те саме, що ви́скочка. Красицький говорить про шляхтича-вискочня, що грошима здобув собі шляхетські привілеї, “герб, предків і навіть панегіриста” (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вискочень — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
5. вискочень — ВИ́СКОЧКА зневажл. (людина, що посіла певне суспільне становище, багатство або посаду швидко й незаслужено), ВИ́СКОЧЕНЬ зневажл., НУВОРИ́Ш зневажл. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади (М.  Словник синонімів української мови