владати

ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О. Кобилянська); Чим ворог мріяв владувать, йому те смертним полем стане (П. Усенко); Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (О. Стороженко); Чим обладуєм ми, те приємніше нам (М. Драй-Хмара).

Значення в інших словниках

1. владати — влада́ти дієслово недоконаного виду володіти рідко  Орфографічний словник української мови
2. владати — -аю, -аєш, рідко. Те саме, що володіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. владати — ВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що володі́ти. Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями: од границі царя московського до Києва (О. Стороженко); Він хоче голодом себе убити, Мов той орел, що крильми не владає (П.  Словник української мови у 20 томах
4. владати — Влада́ти, -да́ю, -да́єш чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. владати — ВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, ц.-с., рідко. Те саме, що володі́ти. Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями: од границі царя московського до Києва (Стор., І, 1957, 365); Не буде на Вкраїні Лукавий пан владать, карать, нізащо кат! (Мал.  Словник української мови в 11 томах
6. владати — Владати, -даю, -єш гл. Обладать, владѣть. Князі Вішневецькі владали на Україні великими маєтностями. Стор. Владав трохи не половиною земель українських. О. 1861. X. 136.  Словник української мови Грінченка