владати

ВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко.

Те саме, що володі́ти.

Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями: од границі царя московського до Києва (О. Стороженко);

Він хоче голодом себе убити, Мов той орел, що крильми не владає (П. Куліш);

– А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? (І. Франко);

Не буде на Вкраїні Лукавий пан владать, карать, нізащо кат! (А. Малишко);

* Образно. Справжня людяність і справжня мудрість не там, де владає пишність, а в глибині народу, в його синах, що виросли в труді та вічних злиднях (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. владати — влада́ти дієслово недоконаного виду володіти рідко  Орфографічний словник української мови
2. владати — -аю, -аєш, рідко. Те саме, що володіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. владати — ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О.  Словник синонімів української мови
4. владати — Влада́ти, -да́ю, -да́єш чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. владати — ВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, ц.-с., рідко. Те саме, що володі́ти. Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями: од границі царя московського до Києва (Стор., І, 1957, 365); Не буде на Вкраїні Лукавий пан владать, карать, нізащо кат! (Мал.  Словник української мови в 11 томах
6. владати — Владати, -даю, -єш гл. Обладать, владѣть. Князі Вішневецькі владали на Україні великими маєтностями. Стор. Владав трохи не половиною земель українських. О. 1861. X. 136.  Словник української мови Грінченка