владарювати
ВЛАДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., уроч.
Те саме, що володарюва́ти.
– А до чого ж тут кури? – каже цар, – нам не дано права владарювати над птахами, у птахів є свій цар (з казки);
Богів з Олімпу марно тут і кликать, тут владарюють інші вже боги (Л. Костенко);
* Образно. Твоїх заводів гул і шум степів могутній, де владарює труд, я так люблю (В. Сосюра);
Було безлюдно й тихо. Не озивались навіть і солов'ї. Все спало, всюди владарювали туман і сон... (Василь Шевчук);
Безмов'я [безмовність] нічного лісу урочисто владарювало над світом (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)