вогневик

АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Артилеристи з веселим перегуком тягнули вперед гармати (О. Гончар); Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Яновський); Гармаші по сонцю золотому Звозили гармати для салюту (І. Нехода); Клопочуться біля гармат вогневики. Обчислювачі уточнюють дані (з газети); Ось тут стояли на смерть батарейці (І. Цюпа); Покликне Сомко на своїх козаків: — До шику! До лави! Пушкарі, риштуйте гармати (П. Куліш); Професор Ф. Рубо змалював у панорамі "Оборона Севастополя" каноніра Авер'яна Лагутіна (В. Кучер); Микола Панасюк досконало опанував професію першого комендора гармати (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. вогневик — вогневи́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. вогневик — -а, ч., розм. Артилерист, мінометник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вогневик — ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. 1. Артилерист, мінометник. Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (М. Стельмах); Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (О.  Словник української мови у 20 томах
4. вогневик — ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. Артилерист, мінометник. Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805); Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (Гончар, І, 1954, 216).  Словник української мови в 11 томах