водити
ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.; НАРЯДЖА́ТИ (одягати кого-небудь у гарне, святкове вбрання), ОБРЯДЖА́ТИ розм.; ВИРЯДЖА́ТИ, РОЗРЯДЖА́ТИ розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ розм. (надто гарно, пишно, чепурно); ПРИОДЯГА́ТИ розм. (пристойно); ПРИБИРА́ТИ розм. (гарно та охайно; покійника, готуючи до похорону). — Док.: одягти́ (одягну́ти), вдягну́ти (удягну́ти), вдягти́ (удягти́), убра́ти (вбра́ти), оді́ти, зоді́ти, зодягти́ (зодягну́ти), облачи́ти, наряди́ти, обряди́ти, ви́рядити, розряди́ти, ви́чепурити, прихаху́лити діал. приодягти (приодягнути), прибра́ти. Привезли (дітей) за місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягли в чисті сорочки (Ю. Яновський); Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Б. Грінченко); Здивувалися Федір і Марина як і справді почали їх мити, чесати, в нову одежу вбирати (Панас Мирний); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Що ти мене, як старця, у драному водиш (Словник Б. Грінченка); Облачили мене в сірячину ветхую, в постоли дранії,.. у путь супроводили (Я. Баш); Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки (П. Куліш); У білій сорочці та ще і з манишкою дядя Гриша. Тільки що надів оце.. — радо усміхнений. — Оце так обрядила! Спасибі, Олянко! (А. Головко); (Світилки і свашки:) На нас сорочка з китайки. Нас мати виряджала, з скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький); Пані її приодягла хороше, у городі пошили їй керсет і юпку, і черевики купили (Ганна Барвінок). — Пор. 1. надяга́ти.
РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Й рукою з шаблею рухати став, наче дошку в повітрі пиляв він (П. Тичина); Хо справді з великою напругою ворушить ногами (М. Коцюбинський); О. Артемій тільки порушив плечима мовчки (І. Нечуй-Левицький); І хоть не зміг двигнути ні рукою, ні ногою, а серце билось, як вода в джерелі (П. Куліш); Старенький.. лікар довго протирав картатою хусточкою своє пенсне, здвигав плечима, думав (В. Козаченко); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (П. Панч).
СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). — Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). — Пор. 1. вести́.
Словник синонімів української мови