водитися
БУ́ТИ (бути в наявності десь, у когось), МА́ТИСЯ розм. рідше; БУВА́ТИ (про тимчасову неодноразову наявність); ВОДИ́ТИСЯ розм., ВЕСТИ́СЯ розм. рідше (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності більш-менш постійно); НЕ ВИБУВА́ТИ, НЕ ВИВО́ДИТИСЯ, НЕ ПЕРЕВО́ДИТИСЯ (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності постійно). — Док.: не ви́вестися, не перевести́ся. У Франка є прекрасна річ — лірична драма "Зів'яле листя" (М. Коцюбинський); Щороку, як не гірко було, а до куті і шматок риби мався, і пироги (Панас Мирний); Маруну подарував юнакові широкий пояс з безліччю гаманців — щоб у господаря завжди водилися гроші (М. Чабанівський); Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося (Марко Вовчок); Була (в Задорожнього) городина, то було й сальце, що ніколи не виводилось, і молочко своє (П. Автомонов); Ще, бачте, в нас інквізитори не перевелись! (Леся Українка). — Пор. 1. зна́читися, нарахо́вуватися.
ВЕСТИ́СЯ безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНО безос.-присудк. сл. — Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П. Куліш); Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин (І. Котляревський); Викосити леваду — то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський); — Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати (Панас Мирний). — Пор. уста́литися.
ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. про жінок); БРАТА́ТИСЯ, БРАТА́ТИ рідше (виявляти братні почуття); ЛЮБИ́ТИСЯ (про особливо близькі стосунки між друзями); ХОДИ́ТИ розм., ВОДИ́ТИСЯ розм., ЗНА́ТИСЯ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ зневажл. (проводити багато часу разом). — А я з тобою... я хотіла б дружити... говорити про все... щоб у нас не було заборонених тем (Є. Гуцало); Нікому й в голову не могло прийти, що вони були будь-коли знайомі, а тим більше товаришували (І. Багряний); З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); Це просто було особливе якесь уміння ладнати з людьми, ладити по-простому, по-життєвому (Г. Хоткевич); З добрим дружись, а лихих стережись (прислів'я); Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами (І. Нечуй-Левицький); Грицько з Іваном компанували (Словник Б. Грінченка); Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (переклад М. Лукаша); Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка); Жила проти нас міщаночка... Дуже вони з Настею любилися; як сестри рідні — все було вкупці (Марко Вовчок); (Юда:) Хто такі всі ті, що з ним ходили? Все рибалки більш (Леся Українка); Нікуди від матері ні на п'ядь (Оксана) і ні з ким вже нігде не водилась і не зналась (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови