волити

ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст., БА́ГНУТИ діал.; ЖАДА́ТИ чого, підсил., ПРА́ГНУТИ з інфін., до чого і чого, підсил., ПОРИВА́ТИСЯ з інфін., до чого, підсил., ГНА́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГОНИ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГАНЯ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., СТРИМІ́ТИ до чого, розм. підсил., РЕ́ГНУТИ з інфін., діал. підсил., ЗМАГА́ТИ до чого, діал. підсил. (мати нестримне бажання до чогось, рішучість до дій). — Коли слабкіший спілкується з сильним, то він теж хоче бути сильним, прагне бути схожим на свого товариша (Є. Гуцало); Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Б. Грінченко); Юрко вже волів не снідати, лиш аби до хати не йти (Лесь Мартович); Уже пекучий день настав.. Робилось душно, — я жадав, Щоб де під деревом спочити (Я. Щоголів); — Я пригадую, як ми, селянські хлопці й дівчата, тяглися до освіти (І. Цюпа); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський); Та (дівчина) не плила б такою павою: не охотилась іти за Василя (Ганна Барвінок); Діти, про вас перед смертю своєю Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас наділити землею (Д. Павличко); Аж регне заміж, та ніхто не свата (прислів'я). — Пор. 1. захоті́ти.

Значення в інших словниках

1. волити — во́лити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. волити — Бажати, хотіти, жадати; (волю) виконувати.  Словник синонімів Караванського
3. волити — -лю, -лиш, недок. 1》 заст., уроч. Бажати (у 1 знач.), хотіти. Волити волю заст. — виконувати бажання. 2》 діал. Воліти (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. волити — ВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого, що. 1. заст., уроч. Бажати (у 1 знач.); хотіти. – Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! – знов загуло з усіх боків (І. Нечуй-Левицький). 2. діал. Воліти (у 2 знач.). Вона ..  Словник української мови у 20 томах
5. волити — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
6. волити — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).  Фразеологічний словник української мови
7. волити — ВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. заст., уроч. Бажати (в 1 знач.), хотіти. — Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! — знов загуло з усіх боків (Н.-Лев., III, 1956, 10); Народний лине клич з широкого майдану, І братні грамоти вручаються Богдану,..  Словник української мови в 11 томах
8. волити — Волити, -лю, -лиш гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? н. п. волити волю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.  Словник української мови Грінченка