володіти
ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О. Кобилянська); Чим ворог мріяв владувать, йому те смертним полем стане (П. Усенко); Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (О. Стороженко); Чим обладуєм ми, те приємніше нам (М. Драй-Хмара).
II. МА́ТИ дієсл. (уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю), ПОСІДА́ТИ, КОРИСТУВА́ТИСЯ, КОРИСТА́ТИСЯ (про право, повагу тощо). Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє (І. Котляревський); Настало кілька сонячних золотих днів. Газди ходили, розглядали свою землю, скільки її хто посідав... (О. Кобилянська); — Отак, Юрку, робоча людина мала б користуватися всіма благами землі, як оце ми зараз водою (М. Томчаній); З давніх-давен у всіх війнах парламентери користалися правом недоторканності (О. Гончар). — Пор. II. володі́ти.
Словник синонімів української мови